Атака Ірану на Ізраїль. Чого варто навчитися Україні
На Близькому Сході Армія оборони Ізраїлю має одну з найдосконаліших ППО — повторити успіхи з НПЗ саудитів не вийшло, як і раптовості .
Ізраїль не уклав договорів про спільну оборону, але має баф — ніякого спільного кордону з Іраном.
А повітряні кордони за 1500 км пролягають через Йорданію, що в добрих стосунках з Єрусалимом, або через вузьку смужку кордону із Сирією, через Голанські висоти, де легко масувати ППО й ПРО.
Або морем в обхід, поблизу кордонів Кіпру. Чи через Червоне море, де оперують ескадри коаліції з ЄС і США.
А в Червоне море ніяк, лише через Саудівську Аравію.
Звичайно, сунітська Йорданія почала збивати «шахеди», які запустили іранці-шиїти — на Близькому Сході ці моменти все ще актуальні. Король Абдалла належить до династії, з якої вийшов пророк Мухаммад. Чому б Йорданії не збивати десятки цілей, які запустили ті самі персонажі, якими в європейській історії були одне для одного католики і протестанти? Чому б, власне, саудитам не підняти в повітря борти ВПС, якщо вони воюють з іранськими проксі в Ємені?
Це навіть не альянси, які створюють десятиліттями, це суто прагматичні питання.
Акротірі й Декелія на Кіпрі — дві заморські території Великої Британії, там урядує адміністратор корони, співробітник Міноборони Сполученого Королівства. Природно, якщо британці завдають ударів по хуситах і вражають їхні дрони в Червоному морі й Аденській затоці під час операції захисту судноплавства в Суецькому каналі, то вони збиватимуть не тільки дрони проксі, а й Ірану — усі чудово усвідомлюють, хто каламутить воду в регіоні.
Але там ескадрилья з шести Tornado GR4 і шести Typhoon FGR4 — особливої роботи вони не виконали.
Проте загалом йорданці, британці, французи й американці, які протистоять хуситам і патрулюють Червоне море, збили близько сотні дронів і балістичних ракет із трьох сотень вогнем з кораблів, діями авіації та батареями ПРО.
Це заощадило Єрусалиму чимало грошей і загалом полегшило роботу — попри те, що протиракети добре відпрацювали і їх випустили майже на мільярд доларів, пройшло до десятка балістичних від Ірану.
А всадити з дальності 1400 км одразу кілька ракет з півтонною боєголовкою в радіус військової бази — це добрий технологічний рівень, Іран очевидно прогресує.
Будь-якій іншій країні завбільшки з Черкаську чи Полтавську області, по якій відпрацювали б трьома сотнями цілей упереміш із дронами, було б дуже несолодко.
Але основна робота, безперечно, лягла на плечі ЦАХАЛ. Плюс добре спрацювала розвідка. Раніше війною під прицілом телекамер називали першу «Бурю в пустелі».
Зараз усе пішло далі — блогери викладають пуски й звуки дронів; зміна ППО, яка зустрічатиме наліт, іде відпочивати; літаки злітають з аеродромів, щоб не потрапити під удар.
Поки що «осі зла» не вдається використати раптовість, щоб вивести за дужки авіацію — розвідувальні супутники, летючі радари, спеціальні розвідувальні борти розкривають підготовку до масштабних операцій.
Та й невелика за площею країна розгорнула багаторівневу систему ППО та ПРО.
Верхня її ділянка, позаатмосферна Arrow 3, яка вже збивала ракети хуситів фактично в космосі — це 24 гіперзвукові ракети в одному залпі. Кінетична ракета вражає ціль прямим ударом, зумовлюючи детонацію чи збиваючи з траєкторії польоту. Німеччині батарея для «Небесного щита» коштуватиме 3.9 млрд доларів — це спільний проєкт США й Ізраїлю. Це крім тих 1.6 млрд, які Вашингтон виділив на розробку. Дуже дорого навіть для потужних економік.
Другий рівень — Arrow 2: надзвукові перехоплювачі, наведені РЛС, з додатковою інфрачервоною головкою наведення, щоб дистанційний підривник спрацював якомога ближче до цілі.
Половину грошей на розробку виділяли США, а в окремі роки і 70 % — теж 2.6 млрд на саму розробку. Плюс постійні модернізації, зв’язування в єдину мережу за допомогою Link 16, модернізація ракет, кілька варіантів радара.
Плюс під сотню ракет-перехоплювачів на кожну з двох-трьох батарей — в Ізраїлю з інформаційною безпекою (бітахон саде) все добре, є дані, що розгорнуто третю батарею, але це не точно.
Ну і не забуваємо про «Пращу Давида» з ефективними проти балістики ракетами, вона має замінити на чергуванні чотири батареї Patriot PAC-2 — її бойове хрещення відбулося під час Війни залізних мечів.
А також ще є нижній рівень — 10 батарей «Залізного купола». Вони можуть добивати вже уражені балістичні цілі або збивати БпЛА-камікадзе, які повинні змусити міняти позиції більш далекобійні системи або вибити з гри РЛС.
Прикритий космос, прикрита верхівка траєкторії, середні батареї та малий радіус.
І вишенька на торті — під 300 бойових літаків, з яких значна частина F 16 свіжої модернізації та 10 % F 35 п’ятого покоління.
Вони перехоплюють «шахеди», не дають їм вийти до мережі РЛС і диспетчерських веж в аеропортах, уразити склади, змусити стрибнути ПРО на запасні позиції.
Нагадую, що все це у країні 130 км у найширшому і 14 км у найвужчому місці, з ВВП 550 млрд, що витрачає на оборону 23–24 млрд доларів.
Дуже унікальна країна — економічно розвинена, з потужним ВПК й індустріальною базою, з невеликою територією, оточена сусідами, які не друзі Ірану настільки, що готові збивати його літальні апарати.
Тож коли в нас посипають голову попелом, що ми так не можемо, — ніхто на планеті, крім США, так не може. Просто Ізраїль за рахунок потужного єврейського лобі в США й інтересів у сковуванні диктатур Близького Сходу має значну допомогу Вашингтона, причому не лише фінансову. На Boeing виробляють частини протиракет і двигуна до них, електроніка там часто також американська.
Нам варто навчитися лише одного — за будь-якої влади, скандалів і політичних криз закуповувати сучасне озброєння. Немає коштів — беріть у кредит. Навіть зараз. Бо програвши у війні, повертати борги не доведеться, усе одно зостанемося ні з чим.
А якщо переможемо, то є російські активи, є репарації, а частину кредитів реально списати чи реструктуризувати.
У будь-якому разі через пару каденцій їх віддаватимуть зовсім інші люди, у зовсім інших економічних обставинах, певна річ, із бустом на відновлення й інвестиції в нього.
Або не будуть загалом.
Військові союзи, Польща, яка збиватиме ракети, що залітають на 90 секунд (це не так просто, це не наскрізь через Йорданію), спільні програми зі США або європейськими розробниками ППО та ПРО — це все дуже потрібно.
Але якби ми модернізували на рік по 15–20 танків, то у 2014-му всі батальйони Сухопутних військ були б переозброєні новою технікою з нічниками й тепловізорами. Якби купували по кілька літаків, не довелося б зараз роками пересідати на F 16. Якщо чеський президент якось знайшов мільйон снарядів, то, можливо, на ринку вторинного озброєння є й iншi варiанти, включно з ППО й експортними балістичними ракетами.
Час розкидати каміння і час його збирати, хіба ні?